Україна має потужні гідроакумулятори для зберігання енергії з відновлюваних джерел

Особлива необхідність акумулювання електроенергії виникає при впровадженні генерування від сонячних та вітрових електростанцій, хоча така потреба є і при роботі з традиційними промисловими електростанціями. З однієї сторони ця проблема зумовлена тим, що споживання електроенергії розпорошене і дуже нерівномірне по годинах доби. А зі сторони генерування від  ВДЕ не можна очікувати стабільного електропостачання – проблема ніч-день для сонячних станцій і штиль для вітряних.

Електроенергію в енергосистемі, як відомо, неможливо покласти на склад. Вона повинна бути використаною тоді коли й вироблена. Для того, щоб узгодити нерівномірність виробництва та споживання електроенергії, використовують гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС).

Такі станції працюють в двох режимах. Насосний режим – споживають надлишки електроенергії від теплових (ТЕС) та атомних (АЕС) електростанцій при мінімальному навантаженні системи (особливо вночі). В цей час вони перекачують воду з нижнього водосховища у верхній акумулюючий басейн і таким чином заряджають ГАЕС. Турбінний режим передбачає скидання води з верхнього водосховища в години максимального споживання електроенергії для забезпечення режиму виробництва енергії та подачі в мережу. Таким способом ГАЕС допомагають допомогти пройти пікові навантаження споживання.

5.jpg

Гідроагрегати ГАЕС в залежності від висоти напору обладнуються поворотно-лопатевими, діагональними, радіально-осьовими та ковшовими гідротурбінами. Ці генератори є високоманевровими і можуть бути переведеними з насосного режиму у режим генерування протягом кількох хвилин. Коефіцієнт корисної дії ГАЕС складає 70-75%. ГАЕС можуть виконуватися у варіанті добового, тижневого і сезонного акумулювання води.

Добовий графік навантаження енергосистеми взимку має приблизні максимуми: денний з 8 до 11 години і вечірній з 16 до 20 години; і мінімуми: нічний з 0 до 6 години і денний з 11 до 13 години.

В Україні існують кілька ГАЕС: Київська, Ташлицька, Дністровська, Канівська. 

Перший агрегат Київської ГАЕС введено в дію в 1970 році на правому березі Київського водосховища на відстані 2,5 км від Київської ГЕС. Для роботи станції використовують шість трубопроводів діаметром 3,8 м. Об’єм гідроакумулювання у верхньому басейні 7 млн м3. Генераторний режим забезпечують блоки 6 х 37 МВт і 6 х 41,5 МВт, а насосна частина має потужність 135 МВт. Середній виробіток складає 190 млн кВт*год, а споживання – 290 млн кВт*год.

4.jpg

Ташлицька ГАЕС розміщена на ріці Південний Буг в Миколаївській області. Початок будівництва – 1981 рік, а перший гідроагрегат введений в дію в 2006 році. Передбачено 6 гідроагрегатів, які дадуть в турбінному режимі 906 МВт і в насосному – 1378 МВт. Щорічний виробіток можливий на рівні 760 млн кВт*год. 

3.jpg

Продовжується створення Дністровської ГАЕС, яка є невід’ємною складовою частиною Дністровського комплексного гідровузла (разом з Дністровською ГЕС та Дністровською ГЕС-2). Проектна потужність Дністровської ГАЕС в турбінному варіанті 2268 МВт (7 гідроагрегатів по 324 МВт) і насосному режимі – 3010 МВт. По завершенню будівництва вона стане найбільшою ГАЕС в Європі.

1.jpg

Канівська ГАЕС спроектована в 1985 році і передбачала роботу з добовим та тижневим акумулюванням. Новий проект передбачає роботу 4-х гідроагрегатів по 1000 МВт в турбінному варіанті та 1120 МВт в насосному варіанті.

2.jpg

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Новини по темі:

comments powered by Disqus
Система Orphus
Щотижнева
e-mail розсилка

Не пропустіть події: