Простий спосіб обігрівання будинку повітрям

Більшість варіантів обігрівання будинку реалізовуються на основі пропозицій виробників котлів, котрі рекомендують використовувати для водяного (радіаторного чи підлогового) обігрівання. Для роботи таких котлів, в основному, пропонують використовувати газ або тверде паливо, в т.ч. дрова чи пелети. Але традиційне водяне обігрівання за допомогою труб і батарей має багато втрат: водяний котел всередині закопчується і покривається смолою, а труби і радіатори всередині отримують покриття осадом. Ці причини суттєво збільшують кількість палива для обігрівання, понижуючи їхній коефіцієнт корисної дії (ККД).

Ще менший ККД в традиційних дров’яних пічках, котрі обігрівають будинок теплим повітрям. Незручність використання дров в пічках в тому, що вони повинні встановлюватись, практично, в кожній кімнаті будинку.  

Дров’яні котли, котрі масово виробляються і встановлюються, в значній мірі допомагають заробляти постачальникам палива, адже конструкція котлів неоптимальна для максимального відбору тепла від спаленої деревини, що приводить до перевитрати палива. Наповнення зовнішнього контура котла водою понижує температуру в камері спалювання, а для ефективного спалювання потрібно 600-800°С. Вода ж в обшивці котла не може бути перегрітою вище 100°С, відповідно спалювання в камері відбувається частково. Атмосфера отримує забруднення через неправильне і неповне згорання. 

Оптимальним варіантом для дров’яного обігрівання може стати повітряна система. Тут можуть використовуватись повітряна тепла підлога і теплі міжкімнатні порожнинні перегородки з червоної цегли з використанням ковпакового ефекту і витяжного електровентилятора.

Для прогрівання порожнинних перегородок можна використовувати димові гази і від кімнатного каміна в залі, а головне джерело тепла потрібно організувати в підвалі. Витяжний вентилятор варто встановити назовні будинку, щоб створював розрідження в каналах, що забезпечить відсутність диму в будинку. 

Основне джерело тепла – цегляний короб шириною біля метра і довжиною 2-4 метра,  котрий примикає до порожнистих перегородок. Камеру спалювання треба зробити з жароміцного металу, котра буде підігріватися продуктами горіння. Дим повинен протягуватися під камерою горіння, що дозволить повністю спалити тверде паливо – температура в камері понад 500 градусів. Свіже повітря затягується в камеру зверху і затягується в зону найвищої температури, адже там створюється розрідження завдяки руху вверх розпечених газів. Допалюються пари смол і масел, виключаючи попадання в атмосферу сажі і шкідливих речовин.

Притік повітря в димохід-нагрівач збільшується при розігріванні камери, а вентилятор повинен підтримати хорошу тягу. Гарячий дим, котрий попадає в порожнини, рівномірно прогріває всі перегородки. Завдяки великому внутрішньому об’єму перегородок, весь димохід прогрівається рівномірно, а повністю охолоджений дим опускається вниз – до витяжного каналу вентилятора.  
 
Нагрітий короб головної камери передає тепло повітрю в підвалі, котре піднімається і рівномірно прогріває всю горизонтальну підлогу будинку. Зверху на коробі можна встановити бак гарячого водопостачання, котрий потрібно з’єднати з трубами і кранами.

Обігрівання з підвалу забезпечить прогрівання всього будинку, буде забезпечене акумулювання тепла в стінах і підлозі, а палива буде використовуватись значно менше ніж в традиційних системах.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Новини по темі:

comments powered by Disqus
Система Orphus
Щотижнева
e-mail розсилка