На півдні України пропонують вирощувати рослину для виготовлення біорозкладного пластику

Ґрунтово-кліматичні умови півдню України підходять для вирощування кенафу, або гібіскусу конопляного для виготовлення біорозкладного пластику.

Однорічна луб'яно-волокниста культура має широкий спектр напрямків використання, передає agro-yug.com.ua

Стебло рослини можна використовувати не лише для виготовлення біорозкладного пластику, а й композитів, сполучних полімерів, ливарних панелей як замінник інших мінеральних волокон.

У поєднанні з переробленою деревиною та переробленим бетоном серцевина кенафа може також використовуватися для виготовлення легкого, але дуже міцного цементного блоку, який має відмінні теплоізоляційні властивості та практично пожежобезпечний. З використанням кенафу у будівництві вже спроектований екологічний будинок за $5-10 тис. в залежності від внутрішнього оздоблення, наявності електрики, розмірів та інших умов. Таке житло можна побудувати за 1 день.


Стебло кенафу також має тепловіддачу порівняну з сосновими дровами. Якщо використовувати спеціальну бездимну піч, можна отримати біовугілля, яке утворюється після припинення подачі повітря усередину пристрою. Виготовлення біовугілля з кенафу та внесення його у ґрунт виконує функції добрива і стабілізатора ґрунту. Таке добриво діє як будинок для мікробної активності. Добриво поліпшує якість, навіть в найбідніших ґрунтах без використання небезпечних та дорогих хімічних добрив. Невикористане біовугілля може бути відлите у деревно-вугільні брикети.


На додачу, стебла кенафу є відмінним замінником хвойної деревини для отримання целюлозно-паперової продукції. Папір з кенафу має найбільший вміст волокон в порівнянні з деревними паперовими виробами, і для вирощування рослини потрібно набагато менше часу, ніж для дерев.


Волокна кенафу використовують для виготовлення пакувальних, мішечних тканин (така тканина буде зберігати продукт від вологи), брезентових та інших виробів, шпагату, мотузок, канатів.


В Сполучених Штатах дослідження з використання волокон кенаф-лубу (зовнішньої кори) для мотузки почалися ще у 1940-х роках, коли імпорт джуту з Азії був перерваний Другою світовою війною. У 1950-х роках для виявлення потенційних джерел волокон для виробництва целюлози та паперу Служба сільськогосподарських досліджень Міністерства сільського господарства США провела перевірку понад 500 видів рослин. У результаті кенаф був обраний в якості найбільш перспективної рослини для виробництва недеревних волокон.


Волокно кенафу є біорозкладною та екологічно чистою сировиною, що використовуються у ландшафтному дизайні для виготовлення трав'яних і квіткових килимків та сумішей для вирощування рослин без ґрунту.

Половина гектара насаджень кенафу може виділяти у 8 разів більше вуглецю, ніж така ж площа вічнозелених дерев. Під час фотосинтезу кількість рослин на цій площі поглинає від 10 до 20 тонн вуглецю. За переконанням вчених, якщо перейти з вугілля на кенаф для вироблення енергії, можна повністю усунути антропогенний вплив на зміну клімату.

У промислових масштабах врожайність сухої маси складає 18,5 т/га при зрошенні і 15,0 т/га на посушливих землях.

У бджільництві кенаф є непоганим медоносом, який виділяє до 40 кг нектару з 1 га.


Молоді листки кенафу мають кислий присмак і використовуються у їжі, насіння відбілюють та отримують чудове безглютенове борошно для випічки. Зараз 450 г насіння кенафу у середньому коштує $4. За оцінками експертів, за найгірших ґрунтових умов одна рослина дає 200 насінин. З 4 га збідненого ґрунту можна отримати 4,5 тони насіння. До того ж насіння кенафу містять до 20% невисихаючої технічної олії (йодне число біля 100), що використовується у шкіряній, миловарній й лакофарбовій галузях промисловості.

Листки кенафу можуть бути висушені та перетворені в гранули різного розміру та застосовуватися як корм для кроликів, риби, курей і кіз, в якому буде високий вміст білка.

У дикому вигляді кенаф росте в Індії та тропічній Африці. У культурі з'явився не відразу - спочатку в Індії, а потім в Китаї, Ірані, країнах Африки і Америки, на півдні Європи.


В СРСР кенаф вирощували в Узбекистані в основному на зрошувальних землях. Площа посіву складала близько 18 тис. га. Середній урожай стебел кенафу досягав 10 т/га, а максимальний - 20- 25 т/га. Урожай насіння до 1,5 т/га.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Новини по темі:

comments powered by Disqus
Система Orphus
Щотижнева
e-mail розсилка