На Рівненщині діє полігон, де досліджують ефективність вирощування 24 різновидів енергетичних рослин

В Iнституті сільського господарства Західного Полісся, який розташований у селі Шубків Рівненської області, досліджують ефективність вирощування 24 різновидів енергетичних рослин.

Одну з найбільших колекцій енергетичних культур в Україні, до якої входять і швидкоростучі дерева, і трав'янисті рослини, почали створювати у 2010 році, передає 2000.ua

Нині демонстраційний полігон налічує 24 ділянки з енергетичними культурами, серед яких, зокрема, енергетична тополя, міскантус, свічграс, гірчак забайкальський та гірчак Вейріха, сіда багаторічна, топін-соняшник, а також колекція з 9 різновидів енергетичної верби.

Як зазначає заступник директора з наукової роботи IСГЗП Людмила Лукащук, саме на Рівненщині вперше в Україні була розроблена програма вирощування енергетичної верби та створено розсадник для забезпечення щорічних потреб області у садивному матеріалі.

«Після численних досліджень вирішили вирощувати вербу японську, ліцензійні саджанці якої придбали у колег зі Львівщини – на дослідній станції садівництва, - пригадує фахівець. - Навесні 2011 року підготували ґрунт, нарізали культиватором борозни - і колектив інституту - 60 осіб – протягом двох днів висадив вручну 160 тис. саджанців верби на чотирьох гектарах».

У розсаднику щільність повинна бути досить висока - 40 тис. саджанців на гектар, тоді як на промислових плантаціях рекомендується садити більш ніж удвічі рідше - 18 тис. на гектар, пояснює Людмила Лукащук.

В свій час фахівці IСГЗП розробили технологію створення промислових плантацій енергетичної верби у Рівненській області, а також підготували та розповсюдили серед товаровиробників області відповідні методичні рекомендації, де описали увесь процес вирощування цієї енергетичної культури - від підбору ділянок до збирання врожаю.

У перспективі створені на заболочених і непридатних для сільгоспкультур землях промислові плантації енергетичної верби повинні були запустити масове виробництво твердого альтернативного палива, яке б не тільки зменшило газову залежність області, а й дало відчутний економічний та екологічний ефект.

Однак належного розвитку успішне починання не отримало. Як зазначає завідувач лабораторією кормовиробництва та біоенергетичної сировини Романа Шевчука, вдалось реалізувати лише два проекти.

«Навесні 2012 року у рамках обласної програми було продано майже 800 тис. саджанців для закладення плантацій у Костопільському, Дубровицькому, Рокитнівському, Володимирецькому та Березнівському р-нах на загальній площі 26 га, а також громадська організація "Рівненський центр маркетингових досліджень" висадила парк енергетичної верби площею 10 га у селі Берег Дубенського р-ну, - наголошує фахівець. - Звідтоді справа стоїть на місці - і це при тому, що створений розсадник дає можливість щороку реалізовувати майже 5 млн саджанців енергетичної верби, тобто щорічно можна закладати в області промислові плантації площею 300-400 га».

Роман Шевчук називає енергетичну вербу золотою травою. «За рік рослина додає у висоту два і більше метри, з одного гектара можна зібрати від 10 до 15 тонн сухої маси в рік, а за сприятливих грунтово- кліматичних умов врожайність зростає до 25-30 тонн, - розповідає ентузіаст. – Вербові плантації перевищують за продуктивністю традиційні лісові насадження у 14(!) разів і можуть давати врожай понад 20-25 років».

За словами Людмили Лукащук, завдяки добре розвиненій кореневій системі верба прекрасно себе почуває і на заболочених, і на мінеральних, і на супіщаних та суглинистих ґрунтах. «Наша верба вже вдруге досягла оптимального віку для збору врожаю - вигналася до шести метрів висотою, а діаметр пагонів становить до 4 см і більше, - розповідає фахівець. - Тільки не це було метою створення розсадника, який мав би дати життя тисячам гектарів енергетичної культури по всій області».

Нині лише на Рівненщині облогує 120 тис. гектарів сільськогосподарських земель(18,8%), на яких можна було б вирощувати енергетичні культури, зауважує Роман Шевчук, додаючи, що необхідно лише врахувати грунтово-кліматичні умови. «Енергетична тополя невибаглива, має високі врожайність (10-12 т сухої маси з гектара) та тепловіддачу (17-18 МДж), однак погано переносить підвищену кислотність ґрунту та потребує достатньо вологи, світла й тепла,- каже фахівець. – А от сіда багаторічна, яка належить до роду мальв, боїться перезволоження. Після скидання листя здерев'янілі стебла цієї дуже перспективної трав'янистої рослини мають низький вміст вологи та просто унікально високий вміст лігніну, що дуже важливо для виготовлення пелет - зольність при спалюванні становитиме не більше 1,5%».

Одним з найперспективніших серед групи трав'янистих енергетичних культур залишається міскантус-гігантеус, який добре росте на деградованих ґрунтах, полюбляє вологу і погано переносить високу кислотність. Ця рослина з чотириметровим стеблом і волосистим пухнастим суцвіттям містить 64-71% целюлози, при спалюванні вміст золи становить лише 2,2%. Дуже перспективний серед "багаторічників" також свічграс, який ще називають просом лозовидним. Ця культура дуже економна та невибаглива щодо створення плантацій та догляду і при цьому забезпечує високі врожаї біомаси.

За словами заступника директора з наукової роботи IСГЗП, справжньою знахідкою для біоенергетиків є однорічне сорго цукрове. "Iз його стебел добувають цукровий сироп, який застосовується для виробництва біоетанолу, - розповідає фахівець. - Стебла після віджимання та підсушування можна використовувати як тверде паливо. Крім того, з подрібненої зеленої маси сорго цукрового виробляють біогаз у біогазових установках (метантеках)».

Людмила Лукащук переконана, що енергетичний розсадник потребує комплексної та підкріпленої відповідними інвестиціями уваги з боку держави.

«Для досягнення економічного ефекту, необхідно вирощувати вербу на значних площах і забезпечити повний цикл виробництва біосировини та її переробки, - каже фахівець. - Не просто виростити енергетичну рослину та продати сировину, а й одразу виготовити паливні пелети. Iдеальний же варіант - на одному й тому ж підприємстві продукувати ще й теплову енергію та забезпечувати нею, приміром, об'єкти соціальної сфери на певній адміністративній території».

Фахівець сподівається, що біоенергетика розвиватиметься в Україні, і на Рівненщині зокрема. «Ми створили хороший розсадник енергетичної верби, яка мусить добром послугувати громаді нашої області, - каже жінка. – Наша колекція енергетичних культур та наші дослідження повинні приносити користь».

За словами Романа Шевчука, енергетичні рослини не лише мають величезний ресурс для виробництва теплової енергії, а й неабияк заряджають організм.

«Коли вже немає ні сил, ні настрою працювати, приходжу на плантацію енергетиків, - розповідає науковець. – Прогуляюсь поміж енергетичними культурами – і вмить усе змінюється. Особливо допомагає міскантус - достатньо рукою провести по розкішній траві, як додається сил, оптимізму та бадьорості».

Нині в Iнституті сільського господарства Західного Полісся можна одержати не лише фахові консультації, а й наукову допомогу в розробці бізнес-проектів з вирощування біоенергетичних культур. За порадами звертаються здебільшого дрібні аграрні підприємці, які мають у своєму активі малопродуктивні, заболочені чи короткочасно затоплювані землі, майже непридатні для вирощування сільськогосподарських культур, а також сільгоспвиробники, яким потрібне паливо передовсім для обігріву власних тваринницьких та інших приміщень.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Новини по темі:

comments powered by Disqus
Система Orphus
Щотижнева
e-mail розсилка