Енергетичну агресію Росії не зможе перемогти ні наша влада, ні Європа. Лише пересічні українці

Наша національна безпека залежить не тільки від того, як швидко Україна позбавиться газової залежності від Росії. Більш важливою є зміна надмірної залежності українських громадян від держави у питанні використання енергоресурсів, запровадження енергоощадливості і підвищення енергоефективності.

Звикли ми проводити «кампанії». Ось і тепер: виникла криза з газом - почались пошуки бойлерів, котлів для дров. Але відсутні системні зміни, відсутні зміни і в свідомості українського споживача, котрий за все платить і не сприймає себе центром та інвестором системи енергетичного споживання, не бере на себе ініціативи змін.
 
Ми, як українські споживачі, є великим клієнтом для Росії, платимо за її газ доволі серйозну ціну. Але за наші гроші сусідня держава озброює своє військо і воює з нами. Мусимо змінити споживання природного газу, щоб уникнути цього потворного співжиття.

Поки буде вирішуватися реверс газу та застосування біопалива для заміщення газу, кожен господар помешкання повинен взяти на себе відповідальність за енергоощадливість. Ніхто крім нас не зробить меншим споживання гарячої води в крані і тепла в квартирі. 

Активна частина мешканців шукає спосіб економії на рівні своєї квартири в багатоповерхівці. Вкладає гроші в латкове утеплення, у встановлення електричного бойлера. Але ці витрати, кожного окремого квартировласника,  не дають бажаного зменшення споживання газу. Надважливо зробити кожному українцю зсув інтересу в плані енергоощадливості з побутового, одноквартирного рівня до рівня взаємодії. Потрібна потужна консолідація зусиль. Більшість мешканців ставить запитання: «Як мені зробити енергоефективною свою квартиру?». Але це запитання не може отримати правильної відповіді – порівняймо із запитанням: «Як встановити принцип безкоштовної медицини на своєму поверсі?». Тільки весь будинок ми можемо зробити енергоефективним, розглядаючи його як цілісну систему.

Для цього треба вийти з своїх квартир, зібратися під під’їздом і започаткувати  спільні ініціативи. Це роботи з утеплення будинків, заміни вікон у під’їздах, встановлення ущільнювачів – все це дасть реальний грошовий ефект, на відміну від індивідуального утеплення, котре покращує мікроклімат квартири, але ніколи не окупиться. Вже і зараз потрібно змінювати також і систему обліку, і систему споживання.
 
Для отримання енергетичної незалежності варто знати про інструменти, котрі потрібні для досягнення мети. Перше, це колективна дія, співдія. Друге – банальний регулятор на батареї, банальний лічильник. Це вимагає грошей, але за рахунок цього можна було б збалансувати споживання. А поки-що використовуємо архаїчні методи регулювання комфорту: перший – це кватирка, другий – масляний радіатор. Це не нормально, коли ми просто випускаємо надлишкове тепло через вікна. 

Вже давно відомі і застосовуються системи погодинного регулювання тепла в квартирах. Йдучи на роботу можна прикрутити батареї і зменшити плату за тепло. При тривалій поїздці з дому можна прикрутити батареї до прийнятного рівня. 

Але ми не звикли до такого підходу. Маємо переконання, що енергетика – це відповідальність небожителів – президентів, прем’єрів, великих олігархів. Навіть в думках не маємо бажання втрутитися у цю сферу. А нам потрібно самим керувати споживанням енергії, стати виробником сонячної енергії (теплової та електричної). Отримати можливість самим визначати, коли включаються батареї, і самим визначати рівень свого комфорту.

Енергетична безпека - це не захист інтересів галузевих енергетиків – це захист основоположних потреб українського суспільства, бізнесу й держави. Тобто енергетика – так само, як інтернет, телекомунікації – є такою собі хребетною складовою економіки і добробуту. А зараз ми ризикуємо потрапити в таку ситуацію, яка називається «енергетична бідність». Енергетичні платежі складатимуть більшу частину виплат українських родин. А можливостей отримати достатню платню поки що немає.

Але не було дешевого тепла і до цього часу, хоч зараз почали говорити про підвищення тарифів. І ось чому це так. Тепер населення платить приблизно 300 гривень за гігакалорію. Але, увага, ще близько 600 гривень доплачують бюджети. Ніби платимо не ми. Але врахуймо, що бюджет формується з наших зароблених коштів, тому ми ж доплачуємо за розробленою методикою 600 гривень в непрозорі, необліковані і корумповані схеми теплопостачання. Якби ми мали вибір – спрямувати кошти на те, щоб підгодовувати енергомопонополії, чи на те, щоб зробити термомодерназацію наших будинків, ми б очевидно вклали в термомодернізацію.

Держава постійно дає неправильний, шкідливий сигнал громадянам: громадяни, я все вирішу, не переживайте. Громадяни ж повинні усвідомити інший варіант співіснування в державі: нам буде складно і потрібно, щоб ми піднялися і включилися в реальні зміни, щоб ми не тільки протестували, а й щоб були інвесторами, активними учасниками процесу, контролювали видатки й оптимізували системи.

Не обов’язково у всьому повинна бути задіяна держава. Для прикладу, в Україні з’явився інтернет – і держава була ні при чому. Українці самі захотіли цього, вони оплатили це своїми грошима. Але в питанні енергетичної системи ми залишаємося бездіяльними - випускаємо зайве тепло в кватирку, ігноруємо затоплення в підвалі, вибиті шибки в під’їзді. 

Але ми можемо дуже сильно зекономити і дати серйозну відповідь енергетичній агресії, яка є як зовнішньою, так, насправді, і внутрішньою. Варто припинити жити принципом: про мене подбають. 

Держава важлива для регулювання безпеки чи захисту ринку від монополізації. А вона через приватизацію енергетичних активів створила дуже сильну монополізацію і у них немає жодної мотивації оновлювати себе.

Потрібно запустити механізм конкуренції. У світі ще й відбуваються тенденції до того, що енергокомпанії стають енергосервісними компаніями. Тобто діють за принципом: ми подбаємо про те, щоб ваше житло було ефективним, щоб воно було ощадливим, щоб воно було комфортнішим, щоб ви менше споживали енергії і менше здійснювали викидів.

Український варіант енергосервісних контрактів, ЕСКО-модель, не приживається через існування системи субсидій. Компанія може взятися за обслуговування будинку, вкласти гроші в підвищення енергетичних стандартів інвестувати в його утеплення, вентиляційну систему, індивідуальні теплові пункти, енергоефективне освітлення й інші речі. Цей варіант передбачає прямі платежі за тепло цій компанії від всіх мешканців на період 4-5 років, коли окупляться інвестиції.

Цієї осені уряд знову взявся за нетипову для нього справу: вказувати, а повинен тільки створювати рівноправні умови розвитку. Вказує на газозаміщення замість енергоефективності. Надзатратна галузь ЖКГ не стане економніше і якісніше працювати на новому виді палива. В першу чергу потрібні системні заходи із економії палива.

Україна є чемпіоном по енергетичному споживанню. І це прикро. Платимо Путіну і  енергомонополіям. Десятки тисяч життів забирає українська теплова енергетика через сірчані, азотні, дрібнодисперсні та інші викиди. Ці хвости, до речі, іноді лягають за 200 кілометрів від точки утворення, і ми не знаємо, який це помідорчик чи яке це яблучко. Ми думаємо, що воно, можливо, чисте, а воно має на собі всі ці сліди. 

Потрібне переспрямування грошей на підтримку здорових моделей. Тому що поки що це наші гроші. Не треба говорити, що це – державні гроші. Це – наші гроші, наші податки. Поки що вони – у неефективній моделі. 

Громадяни повинні боротися за капіталізацію енергетичного сектору. Він повинен бути здоровим, дієвим, зокрема – через участь громадян, через те, що громадяни борються за своє право вибору.

Підхід дуже простий: всі енергоносії народжені рівними. Або є субсидії, і вони доступні кожній гігакалорії – неважливо, чи це вугільна, чи газова гігакалорія, гігакалорія з біомаси, геліоколектора чи з якогось теплового насоса. Якщо є постачання тепла – субсидія має бути доступна всім гравцям, вхід на ринок має бути доступним всім гравцям, і, так само, ринок має дуже захищатися від монополізації. Або інша сторона – субсидій немає. Вирішуємо ми, просто є допомога тим, хто потребує такої допомоги.

Ключова зміна моделі поведінки полягає в тому, щоб діяти не квартирами, а діяти громадами і будинками, ініціювати системні зміни. Будинок є цілісним енергетичним об’єктом, індивідуальний будинок котеджного типу є цілісним енергетичним об’єктом, мікрорайон є цілісним енергетичним об’єктом. 


Необхідно відмовлятися від клаптикових рішень. Гроші, витрачені на пропаганду ідеї енергоефективності квартир, – це не те, що втрачені гроші, це надзвичайно шкідливі гроші, тому що вони створюють небезпечну ілюзію. Нам потрібно створювати правильні моделі, правильні правила поведінки. І ці моделі йдуть тільки через об’єднання людей, через спільну дію. Ось це – той правильний сигнал, який має бути закладений в урядовій політиці.

Впорядкував Василь Прусак
на основі висловів Романа Зінченка, 
засновника мережі енергетичних новацій Greencubator

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Новини по темі:

comments powered by Disqus
Система Orphus
Щотижнева
e-mail розсилка