Чому для України перспективне біопаливо?

Широкі можливості у використанні біоенергетики мають різні регіони України. Північні – торф, відходи деревообробки, енергетичні рослини. Східні та південні – солома, лушпиння соняшника. Є можливість по всій Україні виробляти біогаз. 

Паливо з біомаси може бути твердим (гранули, брикети), газоподібним, рідким. Це паливо відноситься до альтернативних видів і попадає в перелік Закону України «Про альтернативні види палива». 
 
Виробництво пелет в Україні дає країні 6-е місце у світі. Більша половина експортується. Щорічний випуск пелет доходить до 240 тис. т. Половину цього обсягу складають пелети та брикети з соломи та лушпиння соняшника.

Внутрішній попит дуже низький. Вироблені в Україні пелети могли б замістити 100 млн м3 природного газу. Стримує виробництво пелет нерозвинена інфраструктура, котра створює труднощі з обсягами та якістю сировини.

Солома попала теж в поле зору користувачів біопалива. Озима пшениця з 1 га дає більше 1-2 т соломи. Для вироблення 1 Гкал потрібно 1400 т соломи. Для прикладу використання можна взяти Миргород, де є котли для спалювання соломи. Щоб замістити на котельнях 10% газу, потрібно зібрати солому з 1600 га. 

Біомасу доцільно використовувати там, де її збирають. Транспортування сировини недоцільне на відстані більше 50 км. Це пояснюється низькою енергетичною щільністю для сировини – 10 ГДж/м3. Готове біопаливо має високу енергетичну щільність (пелети і брикети – 18 ГДж/м3), що дозволяє перевозити його на великі відстані.

Для збільшення внутрішнього використання біопалива в Україні треба інколи організувати, а інколи покращити діяльність різних етапів виробництва, починаючи з вирощування/збору до постачання кінцевому споживачу.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Новини по темі:

comments powered by Disqus
Система Orphus
Щотижнева
e-mail розсилка