Українські умільці виготовляють біодизель з відходів м'ясопереробних цехів

Українські умільці Микола Грушко та Петро Лета виготовляють біодизель із відходів м’ясопереробних цехів.

Подрібнені та збагачені хімією залишки сала дозволили раціоналізаторам відмовитися від дорогої солярки, передає газета Експрес

«Технологія проста: спочатку переплавляємо рідкий жир, опісля додаємо спеціальні каталізатори, - розповідає Микола Грушко. - З одного літра сировини отримуємо стільки ж екологічно чистого пального, яке не забруднює атмосферу й водночас подовжує ресурс двигуна».

Диво-агрегат умільців знаходиться у гаражі: 50 літрова металева ємкість зі сталі накрита кришкою конусоподібної форми з краником внизу.

"Спершу подрібнюємо відходи тваринного жиру - можна додавати риб’ячий чи пташиний жир, - пояснює Микола Грушко. - Потім приправляємо його гліцерином, сірчаною кислотою та іншими хімічними інгредієнтами і переплавляємо – біодизель майже готовий - аби заливати в бак автомобіля необхідно дати пальному відстоятися не менше трьох діб”.

Вже три роки раціоналізатор заправляє свого старенького “Фольксфагена”, на якому їздить 20 років, власноруч виготовленим біодизелем.

«З вихлопної труби не смердить, а пахне смаженою картоплею, - сміється Микола Грушко. - Двигун працює, мов годинниковий механізм, і потужність не зменшується».

Раніше дизельне пальне швидко спорожняло гаманець, зазначає власник раритетного авто.

«Якби довелося купувати солярку за нинішніми цінами, мабуть, “Фольксфаген” перетворився б на музейний експонат, - каже умілець. - На сто кілометрів пробігу моє авто з’їдає сім літрів пального - в середньому 133 гривні, а протягом місяця я намотую по області майже 4000 кілометрів - за новими тарифами довелося б віддати лише за солярку 5320 гривень».

За словами Миколи Грушка, біодизель з відходів м’ясопереробних цехів дозволяє витрачати на пальне вдвічі менше. «Коли кажу, що їжджу на салі – знайомі не вірять: “Хіба таке можливо?” – дивуються», - розповідає Микола Грушко, додаючи, що все можливо, аби було бажання.

Експериментувати на легковику було страшно, додає Петро Лета. «Ми випробовували біодизель із сала на моєму “Сітроені”, - згадує умілець. - Залив, сідаю за кермо, повертаю ключ у замку запалювання – і двигун оживає миттєво».

Біодизель із тваринного жиру добре змащує деталі, наголошує Петро Лета. «Двигун у процесі роботи менше зношуються - чуєте, як тихо працює? - вдоволено всміхається раціоналізатор. – Не видає жодних сторонніх звуків, а на солярці цокотів мов скажений - наше гаражне паливо краще і вдвічі дешевше, ніж заводське».

Сировину для виготовлення біодизеля умільці беруть у м’ясопереробних цехах.

«Домовилися з керівництвом на умовах бартеру: вони нам відходи, а ми їм – біодизель, - розповідає Петро Лета. - Ми жартома називаємо своє пальне “Гаплик нафтомагнатам” - у солярки та бензину є альтернатива: безвідходна, екологічно безпечна й значно дешевша”.
Шановні читачі! З’явилась можливість знайти спеціаліста для будівництва сонячної електростанції без посередників.
Оберіть свою область на карті
Більше 100 спеціалістів по монтажу сонячних електростанцій у всіх областях України

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Новини по темі:

comments powered by Disqus
Система Orphus
Щотижнева
e-mail розсилка